Ігор Котик – літературознавець, критик, поет, старший науковий співробітник відділу літературного процесу та компаративістики Інституту Івана Франка НАН  України, кандидат філологічних наук. Автор книжки «Про перетворення тіла на слово», численних статей та рецензій, опублікованих на сайтах «ЛітАкцент», «Буквоїд», «Український журнал» тощо. Мешкає у Львові.

 

 

Ліса Москоні «Їжа для мозку. Наука розумного харчування»

Мозок – підступний орган. Не досить того, що думає за нас, то ще й не болить. Не подаючи больових сигналів, він вперто робить вигляд, що тільки інтелектуальні розмови та духовні харчі для нього мають значення, а всякі там продукти – то для нижчих органів, про яких ми згадувати не будемо.

Авторка книжки – професорка неврології, заступниця директора Клініки попередження хвороби Альцгеймера в Медичному інституті Вейла при Корнелльському університеті – пропонує нам не чекати, коли вдарить грім (інсульт чи Альцгеймер), а завчасу вибудовувати свою харчову поведінку зважаючи на те, що корисно для нашого мозку, а чого споживати не варто. Виглядає так, що продукти, які корисні для мозку, часто є корисними і для інших органів та систем, якоїсь секретної зброї тут винаходити не треба.

Видання може бути корисним не лише своїми рекомендаціями щодо профілактики Альцгеймера чи інсульту, а й порадами щодо підвищення когнітивних сил для менш-більш здорових людей, а також для тих, хто схильний до депресивних станів. Як підвищити рівень серотоніну? Що необхідно додавати до вітамінів групи В, щоб їхнє вживання було ефективним? Чим шкідливі транс-жири і як визначається їхній статус у різних країнах? Питання, на які варто знати відповіді усім.

Праця Ліси Москоні не переобтяжена науковою термінологією, читається легко. Науково-популярна частина доповнена розділом рецептів нескладних страв, корисних для мозку і не тільки. Деталі.

 

 

Василь Махно «Вічний календар»

Знаний раніше як поет і есеїст Василь Махно стартував як романіст із родинної саги. Сюжет «Вічного календаря» охоплює кілька століть (хоча між першою і другою частинами – великий пробіл), у ньому діє безліч персонажів, дороги котрих простягаються від малої батьківщини автора на Схід, Південь і Захід, включно з Кривим Рогом, Казахстаном, Росією, Польщею, Бєлградом, Єрусалимом, Нью-Йорком.

Некваплива сюжетна течія поєднує у собі час лінійний і нелінійний, в якому переплітаються долі людей різних націй (українці, поляки, євреї, турки, вірмени), зокрема в часи воєн і окупацій. Твір позбавлений пафосу та героїзації української історії, не впевнений, що ця сага сподобається тим, хто хоче відчути авторову виразну громадянську позицію, накреслену жирними сюжетними лініями, – тут більше звивистих стежок, ніж цілеспрямованої історичної перспективи. Є надія, що якщо читач не заблукає на цих стежках на початку роману, то здолає шестисот сторінковий маршрут і по прочитанні навіть залишиться з відчуттям легкого недоситу. Деталі.

 

 

Слава Курилов «Сам в океані»

Третя і остання моя пропозиція пов’язана з особливістю географічного розташування Миколаївщини – її виходом до моря, наявністю порту і суднобудівних підприємств, причетністю мешканців краю до великої водойми. Книжка Слави Курилова, що вперше виходить в українському перекладі, – автобіографічна розповідь про втечу океанографа з Країни Рад, а також кілька нарисів, в яких чи не найвідоміший утікач з Радянського Союзу висвітлює окремі сторінки біографії на тлі обставин, що підштовхнули його до цього екстремального кроку: викинутися з лайнера у Тихий океан, серед темної беззоряної ночі, під зливу, за майже сотню кілометрів від берегів філіппінського острова, раніше бачених тільки на карті.

Навіть тим, хто володіє загальною інформацією про цей знаменитий вчинок, має бути цікаво ознайомитися з внутрішнім станом людини, яка неповних три доби підряд перебуває сам на сам зі стихією океану, його смертельними небезпеками і рівнем внутрішньої свободи, який неможливо ні з чим порівняти. Книжка є передовсім глибоким зануренням у внутрішні ресурси людини, пошук енергетичного балансу. Це стосується як центральної повісті «Втеча», так і інших текстів, які її доповнюють. Варто додати, що цієї книжки не було б, якби не вдова Слави Курилова – Олена Генделєва-Курилова, теж утікачка з СРСР, колишня одеситка. Деталі.

 

 

© 2020-2024 ЦМБ ім. М.Л. Кропивницького Всі права захищені
Розробник web-studio NaturalArt
Угору