Що залишається з людиною, коли вона змушена спакувати все своє життя в одну валізу? Звісно, її коріння, пам’ять та ідентичність. Зустріч під назвою «Мій дім у моїй валізі: вишиванка як нитка до рідної землі» ми присвятили до Всесвітнього дня біженців.

Цього разу засідання стало особливим, адже до нас приєдналися представниці Широківської громади Миколаївської області, а також переселенці з тимчасово окупованих та деокупованих територій – люди, які на собі відчули всі тяготи й біль війни. Їхня присутність та живий досвід перетворили зустріч на простір щирого співпереживання, взаємопідтримки та розмов про те, як вимушене переміщення змінює долі, і як наш національний одяг здатний об’єднати українців у будь-якому куточку України та світу.
 
У ході засідання учасниці вкотре довели, що українська мова – це простір для творчості та єднання, адже говорили про поняття «біженець», причини вимушеного переміщення та важливість підтримки тих, хто втратив дім. А ще – активно розбирали нові слова під час словникової роботи, вдосконалюючи навички спілкування, із захопленням дізнавалися, що, де і коли носили наші пращурі, відкриваючи для себе багатство українського традиційного костюма.
 
Головним досягненням засідання стало те, як упевнено кожна учасниця висловлювала свої думки, і з якою повагою та увагою всі слухали одна одну.
 
Клуб РІКА продовжує об’єднувати серця, відточувати мовну майстерність та дарувати відчуття дому навіть далеко від нього.
 
Щиро дякуємо модераторці зустрічі, пані Лілії, і кожній учасниці за вашу відкритість, стійкість, чутливість та любов до українського слова!
 
Розмовний інтеграційний клуб РІКА діє у межах співпраці Центральна бібліотека ім.М.Л. Кропивницького м.Миколаїв з Десяте квітня.
 
Проєкт реалізується за партнерською угодою між UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні та ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ».
 
   
   
© 2020-2026 ЦМБ ім. М.Л. Кропивницького Всі права захищені
Розробник web-studio NaturalArt
Угору